Манчкін (Манчкин, Munchkin) (UA)

Манчкін (Манчкин, Munchkin) — настільна гра Стіва Джексона з малюнками Джона Коваліка, яка пародіює настільні рольові ігри, зокрема Dungeons & Dragons. Гравці спускаються в уявне підземелля, де стикаються з монстрам, знаходять величезну кількість екіпіровки та скарбів. Гра карткова, тому всі дії відбуваються через використання карткових колод. Відкриваємо монстра, ступаємо в бій і перемагаємо!

Манчкінами любителі настільних рольових ігор називають таких гравців, для яких найважливіше зробити свого персонажа найбільш крутим, а не отримувати задоволення від спільної гри з друзями. Як правило, ролевики, що поважають себе, уникають таких гравців. Якщо, звісно, ​​не йдеться про настовки, створені спеціально для манчкінів.

Munchkin — знущальна пародія на штампи настільних та комп’ютерних фентезійних рольових ігор. Як і в багатьох іграх, заснованих на системі Dungeons & Dragons (наприклад, Baldur’s Gate), тут група героїв-пригодників спускається в повне небезпек та скарбів підземелля, проте гравці зовсім не дружна команда, а банда жадібних та егоїстичних мисливців за золотом, шмотками та бойовим досвідом. Головне в “Манчкіні” – рівень “прокачування” персонажа. Діставшись десятого рівня, гравець перемагає. Кожен манчкін прагне кар’єрного зростання, хоч і починає першрівневою людиною без будь-яких здібностей. Чим вищий рівень персонажа, тим простіше йому здолати зустрінутих монстрів. Також персонаж може мати расу (людина, ельф, дворф, хафлінг), клас (воїн, чарівник, злодій, клірик) і підлога (спочатку збігається зі статтю гравця, але може змінюватися в ході гри). У кожної раси та кожного класу є свої здібності, переваги та недоліки.

Суть гри добре відображена в її девізі: «Мочі монстрів, хопи скарби, підставляй друзів!» Кожен хід починається з того, що гравець розкриває верхню карту в колоді «Підземілля». Там може виявитися монстр, вигравши бій з яким можна заробити новий рівень і заразом збагатитися. Але є й інші варіанти, наприклад, прокляття.

Перемігши монстра, манчкін “хапає” його скарби – карти з другої колоди. Це може бути як різноманітне спорядження-шмотки (зброя, зброя), так і «одноразові» артефакти. І те, й інше допомагає у майбутніх сутичках. Якщо ж перемогу здобув монстр, то гравцеві доведеться спробувати втекти чи винести «непотребу» — втратити шмотки, рівні чи навіть життя.

На шляху до перемоги просто необхідно підставляти друзів. Будь-який гравець може використовувати свої артефакти та здібності для того, щоб зробити сильнішим монстра, з яким б’ється його конкурент, або послабити суперника. Деякі карти дозволяють нацькувати на сусіда другого або третього монстра, зробити його сильнішим і т. п. Ну а якщо нашкодити сусідові не вдається, можна запропонувати йому свою допомогу – зрозуміло, не безкоштовно, а то і з каверзою.

Цікава особливість ігрової механіки — узаконена можливість «шахраювати». У багатьох випадках порушення правил не вважається таким, якщо гравця не «схопили за руку». А якщо учасники починають сперечатися про правила (улюблене заняття манчкінів!), то вирішальний голос належить власнику коробки з грою.

До переваг «Манчкіна» можна віднести захопливість, простоту в освоєнні і, звичайно ж, своєрідний гумор, який напевно припаде до вподоби любителям рольових ігор. До мінусів — той самий гумор, не надто зрозумілий людям, далеким від фентезі та RPG. Слід також відзначити гнучкість гри — під маркою «Манчкіна» випущено вже кілька десятків доповнень та окремих настілок, причому більшість їх сумісні один з одним.

Комплектація:
– 168 карт (56х87 мм);
– 1 шестигранний кубик;
– правила гри.